natsionalistka

Ось і минув тиждень готіки, загострення якого припало на Геловін (так-так, вкотре я його згадую), який супроводжувався шаленою жагою читати, слухати і відчувати себе відповідно.

Так в моїй бібліотеці з’явився новий роман Енн Райс «Вітторіо-вампір», кількість вільного місця на диску D зменшилася більш ніж на 1 Гб завдяки дискографії Midnight Syndicate. Ними же були зґвалтовані вуха щедро приправлені співами героя лав-метал, еленд та іншими яскравими представниками «супер-субкультуры» (с) :), переглянуто фільми «Queen оf the Damned», «Ворон>>, 20 серій серіалу «Вовкулака у містечку», двічі процитовано вірші Е.А.По «Духи мертвых» та «Прогулка Едгара По» Г.Ф. Лавкрафта, активно заюзано 2 білі сорочки, і , звісно, прогулянка цвинтарем старими польськими та німецькими похованнями.

P.S. І знову нестримне “хочу до Львова!» :)

Current Music: лірник Сашко - казка про Ганну Шулячку, Чорного козакак та страшне прокляття

Спочатку я позбиткувалася з готів під Геловін, потім відчула "+" створеної паніки, а сьогодні на роботі вже сама отримала марлю на писок. (лишилося лише чорного хреста домалювати). В розібраному вигляді це чудо має форму бліна, такий собі конструктор "сдєлай сам". А вже нап'явши стаю схожою на качкодзьоба. та найдивнішим лишається те, що ВИДАНОМУ НАМОРДНИКУ ЗАДИХНУТИСЯ МОЖНА!

До речі, з учорашнім першим снігом!

Current Music: Midnight Syndicate - Soliloquy

Увага! Україні приходить звєздєц.
В Україну занесли невідому хворобу. Симптоматика: дибілізм, заторможенність, паніка, массове одягання шарфів на хлєбальнік, намордніків на писок, психоз при чуєнні звуків кашлю, віра в Великих Магів-Целителів які літають на вертольотах і розбризкують чарівні, мега-убер-супер еффективні ліки від Свинячого Грипу АH1N1. Анамнез: хвороба починається при прослуховуванні, перегляді ЗМІ, спілкування з уже зараженими представниками людської раси, починається паніка, массове скуповання усіх ліків в аптеках, по барабану від чого, головне купити (особливо масово почали розкуповувати давно вже застоявшіся на складі аптеки препарати типу "пурген"), масове поїдання часнику та цибулі (і заробляння різного типу гастритів) і росповсюдження чуток по типу "іспорчений телефон" (тіпа в мене захворів друг свата брата сестри мого батька по маминій лінії, температура - лопає градуснік, очі вилазять з орбіт, відпадають ноги, вуха скручуються в трубочку, руки вигинаються на другу сторону, тіло приймає колір гнилого банану, хоча насправді тіп кашляє бо курить дофіга). (с)

примітка: всі матюки було виправлено згідно змісту до найбільш суспільновживаних сленгових слів.

З огляду на епідеміологічну ситуацію, що склалася в країні можу припустити, що святкування цьогорічного Геловіну проходитиме в найпопулярніших "тематичних" костюмах

Current Music: Nightmare Before Christmas - This is Haloween

Всі знають як  я бігла до сцени через усе поле на Трипільському колі ламаючи свої ноги, як познайомилася на арт-полі із солістом і як несамовито верещала на їхньому виступі. як пощастило організатором Свіржа, що Пропала Грамота виступала першого ж дня, бо інакше сталося б горе.

А ви чули Очеретяний Кіт? Як вони запально грають підриваючи весь люд. Чи ви чули їхні камерні виступи? В усякому разі мої мрії мають тенденцію здійснюватися, і вчора на ГОГОЛЬФЕСТі я знову побувала на виступі гурту Пропала Грамота. Все було саме так як я і уявляла.

Гурт, що зазвичай заводить, підриває натовп своїми денсовими композиціями розпочав виступ дуже спокійними піснями. Ми сиділи на шинах розкиданих попід сценою, за вікном шаленів вітер й повсякчас намагався увірватися всередину. Іноді йому вдавалося))))

«Місяць»…

хтось танцював дивний танок, присвячений спокою та незрозумілій нікому, окрім них самих, свободі;

хтось розхитувавсь в такт музиці, сидячи на місці й розчиняючись в позачасовому просторі;

хтось в об’єктив фотоапарату ловив миті, сповнені якоїсь чудернацької магії «тут і зараз».

«Пліч-о-пліч»… і мені закортіло, аби зникла стеля і линув дощ і тепла вода струмочками скочувалися по моєму обличчю, дощ вигравав би на підлозі важкими краплями свою мелодію, а я кружляла, кружляла, кружляла…

«Мирон»… нечутне підспівування, зрозуміле лише за порухами вуст…

…

А потім була денс-частина. Пісня Романа Кріля («Очеретяний кіт»), що виконувалася вперше, пісня про Кармалюка, подільських Опришків, Довбуша, меланхолічна пісня про коників (себто коней), Не Бачу, Da Чумаки, і на сцену піднялася дівчина аби виконати жіночу партію, Дивна Дивина, а скінчили піснею Копієчка (Каліка).

Годинник показував 23:12 і я хутко покинула приміщення. А на вулиці був мокрий асфальт і повно калюж. Виходить, моє бажання було здійснене))))

Current Music: Пропала грамота - Змія

Cпочатку ми не могли взяти квитки, але пощастило і поїхали. О 12 ночі включили радіо, звідкіль линула пісня юного орла про Юного орла)). Мені подарували сумку яку я давно хотіла, я купила кльового браслету і дві спеціальні чашечки для кави із чорної глини, книжку про УПА (так важко було обрати серед того вибору), польський словник, і одну прикрасу на подарунок (я ту жіночку останні рази у Львові - не бачила((, а в неї вироби такої школи,що ніде більше нема). Поснідали в Криївці (я аж світилася від щастя) під супровід пісень Чубая (о!я закохана у його голос), мад хедс, тінь сонця (їй-Богу, наче вдома)) та інші)). Потім вешталися містом. В Арсеналі я сфоткалася у формі воїна УПА (бандерівець!), були на високому замку, гуляли по цвинтарю (спокійно і нікуди не поспішачи). Потім блукали вулицями міста. Повтикали на виставку левів і пофоткалися із ними, випили кави, але не у кав'ярні, а у коктейль-барі, де дуже приємна дівчинка до кави додала по смачнючій цукерці. І на останок купили чорну воду в сільпо, батон і сосиски, якими і повечеряли на вокзалі, бо о пів-на-дванадцяту раптом відчули, що ранковий заряд "вечері лісового гауляйтера" вичерпано. А ще у львівських автоматах на вокзалі надзвичайно смачний чай із лимоном.

Current Music: тарас чубай - пісня буде поміж нас

Дивний витвір людства скотч, і я відверто афігєваю, як людина може позбиткуватися над ним. Коли від катушки не можуть відірвати потрібний шмат природнім шляхом і починають по-звірячому роздирати її впоперек й там з’являється така діра, наче загін саперів проводив учення на міні-моделях, внаслідок чого пів-катушки потім просто відмотуєш, щоб викинути, або ж ножиці пхають посередині змотаного скотчу намагаючись таким чином відокремити «адну палосачку» - результат той – пів-катушки скотчу доводиться відмотати, аби викинути. А потім ще й щиро дивуються як так скотч швидко скінчився!

Верталася додому маршруткою, а назустріч їхав трамвай, на шклі під номером якого було наклеєно широку синю стрічку із написом «Wild power»…Я задумалась…

І справді, в країні де не можуть впоратися зі скотчем наклейка про «дику силу» на трамваї є досить  логічною і не має нікого дивувати.

Current Music: БГ - стаканы

Я – сновида. Але, тепер виявляється, мені зовсім не необхідно для цього удавати, що я сплю, мій мозок і так надто сильно зі мною жартує. Поїхала я на фестиваль арт-поле в штанах, а повернулася вже без штанів. Тобто я їх не знайшла ані на собі, ані у своєму наплічнику. По десять разів перерила всі речі, усім друзякам розпатякала, всі посміялися, загадково повсміхалися і забули (чи вдали, що забули, але тему не підіймали). Лише я дивувалася: як можна завтикати штани? Тим паче, добре пам’ятаю, як спакувала їх до наплічника.

Робити нічого – шукаємо заміну, адже вдалині (днів зо п’ять лишилося) майоріє наступний фест, а за ним відразу ж і похід по Карпатах. Згадалися мені старі мої джинси, що я їх порізала з метою вдосконалення, але до кінця їдею не довела. Полізла їх шукати і… ЗНАЙШЛА ВТРАЧЕНЕ! Коли перший напад істерики скінчився, то спробувала знайти крайнього. Всі лише один на одного пальцями тицяють, і чомусь переважна їх більшість на мене вказує… Отже, виходить я коли приїхала відразу рушника і штани (цікаве поєднання) вкинула до брудної білизни, аби одразу попрати. А мозок це не зафіксував, ж бо на автоматі.

Любий мозок, це не смішно, я ж не знаю у яку халепу я ще можу встряти!

Current Music: Пропала грамота - Сова

фестиваль "трипільське коло" почався із прання намету, на який моя домашня сволота надзюрила. (це виявили, коли намет почали розкладати). Потім в мене розрядився аккумулятор в фотоапараті. а ще нас побило градом, до того ж через цей град концерт було затримано на 2 години і з усіх виконавців лише одних (і чому саме тих, заради яких я їхала) перенесли в порядку виконання на початок. Тож, моя вечеря (а це був рис) випала мені з рук, коли зачувши перші акорди "Чайки" я дременула через усе поле до великої сцени. Чіпляння через штормові розтяжки наметів і постійне перечіпляння через якісь горби, що чергувалися із ямками заважало підспівуванню "Пропалій грамоті". Тож на кінець першої пісні я з'явилася під сценою, а на сцені з'явився барабанщик)))Було кльово! На останок вони заспівали нову пісню, якої не виявилося на новому альбомі. А потім були білоруси "Рокаш", яких я теж не можу знайти в і-неті. І на останок я нарешті познайомилася із творчістю гурту "Тінь сонця", про яких чула з 1го курсу. Мені знадобилося лише 6 років, аби нарешті закохатися захопитися цим гуртом)
в останній день був квест "Знайди трипільський скарб", після закінчення якого почався новий квест "Добіжи під зливою до наметового містечка і не змокни", а ввечері був третій "Візьми штурмом маршрутку на Київ". в усіх трьох ми майже перемогли))))
Так до чого це я? Просто я їду на Арт-Поле от і думаю які сюрпризи мене очікуватимуть там.
А хто теж туди прямує - здибаємося!

Current Music: Тінь сонця - Місяцю мій

Прочитала книжку…така собі без початку без кінця. Ну то таке, звикла вже до таких проявів «безпосередньої геніальності». По-друге, книжка названа іменем, а ім’я це жодного разу не згадується. По-третє, головний герой, такий собі вой без батька-матері з натяком на півбога, якому всі охочі ворожі стверджують, ніби здогадуються хто батько і мовчать в тряпочку, і так до кінця не з’ясовується і не відкривається. Випускаючи з виду ще багато маленьких незрозумілостей можна зробити висновки, що: книга про те, що все зло на світі від баб, що баби дуже вперті та те, чого б людина не прагнула все одно фігню отримає. Позитивненько? А я от думаю, це нашо я стільки часу витратила?

Що сталось? Ти розгнівана, Гекато?

 Акторське мистецтво – це коли віриш у їх гру, таку переконливу, так чуттєву, таку справжню. Визнання – це коли у малий театральний зал на менш ніж 50 чоловік доставляють стільці і розкладають подушки на сходах, аби влаштувати усіх бажаючих, що прийшли на виставу. 

Вони мене перестріли в день перемоги, і я незабаром пересвідчився, що знання у них вищі за людські.

 …і блазенський балаган підкреслював божевільність і хаос відчуттів, і думок, і нагнітання атмосфери повторюваннями ключових уривків і постійна присутність на сцені трьох відьом, щоправда в чоловічій подобі, і ляльки…

Я запалав бажанням розпитати їх докладніше, але вони розтанули в повітрі.

Я вешталась вулицями міста весінньої пори і випадково натрапила на розі Сагайдачного і Андріївської на маленьку вивіску «Театр маріонеток». Саме тоді я вперше і познайомилася із «Макбетом». Після вистави відчуття було, наче по голові сковорідкою тріснули, але я зрозуміла, що обов’язково відвідую «Макбета» ще не раз. Так і сталося…

…пророкуючи мені ще більшу велич словами: «Макбете, славен будь, король майбутній!»

Я люблю ранкові сеанси. Навіть вже не важливо який фільм. Мені просто подобається прийти вранці в кінотеатр, коли так мало народу і не має задухи (це стосується літньої пори), зайняти будь-яке місце і насолоджуватися фільмом, обов’язково із баночною колою. А потім пустими вулицями сама вертатися додому.

Замість того аби вирішувати проблеми, деякі з нас люблять грати в страуса. Але пам’ятайте, що ховаючи голову в пісок, на видноті лишається ваша дупа, причому в дуууже цікавому ракурсі.

4 роки я очікувала, коли гурт "Біла вежа" нарешті видасть свій дебютний альбом.
))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Концерт був класний. Я навіть плакала.............вперше..........бо тютюновий дим очі роз'їдав.
А оскільки вентиляції не спостерігалось мій організм вирішив самотушки боротися із пересиченням в повітрі тютюнового диму і не вигадав нічого кращого - мені заклало ніс. Не дихаючи і ридаючи я просиділа другу половину концерту.
До того ж потім від нас ще й дуже штиняло.
А взагалі класно було!!!

Current Mood: радію
Current Music: Біла вежа - В'язень

Щойно подивилася кліп ABBA Chiqitita...
Раніше над сюжетом особливо не парилися, залучили дві камери (загальний та крупні плани), посадили виконавців, поставили декорацію - великий сніговий чоловічок і забацали кліп - дешево та сердито. І, до речі, нормально ж сприймається!

Якби сторінки книг, що я зазвичай читаю в метро, маршрутці, трамваї чи тролейбусі, могли віддзеркалювати погляди, що снують по буквах стрибаючи по рядках, то на мене б дивилося три пари очей.: мої та сусідів ліворуч та праворуч від мене. Оскільки я частенько читаю укрсучліт, що, в свою чергу, частенько і дуже рясно приправлена ненормативною лексикою, то я себе не дуже впевнено почуваю. Але рішення прийшло з новою книжкою))) Я зараз читаю про життя «Свинцевого дирижаблю» (^_^), де кожен рік їхнього існування місяць за місяцем в хронологічному порядку описані події, концерти, записи. Народ дивиться і відвертається. Хм..чому? Особисто мені дуууже цікаво:)))

Current Music: Deep Purple - Soldier Of Fortune

Закортіло раптом прибити свою кицю. Навіть причина є, поважна. Ця падлюка насцяла в коридорі, і це ще півбіди. Та я примудрилася підсковзнутися на її випорожненнях і дуже боляче вдаритись, ж бо я всією своєю масою, вагу котрої не оголошуватиму, впала. Сильно, голосно, боляче і певно із наступним проявом синяків по всій лівій частині свого тіла. Ознак пробудження сусідів поверхом нижче не виявлено, але достотно відомо, що: по-перше, киця з кімнати вилетіла під моїм пильним керуванням її польоту з попереднім запуском, по-друге, мене ніхто не пожалів і не поцьомав забитого пальчика, хоча, а це вже по-третє, мама в сусідній кімнаті все ж таки прокинулась.

Current Music: радіо. я слухаю від розпачу радіо

Дууууже приємно! Пройшла тест і виявляється я - мій улюблений герой роману "Три мушкетери" - граф де Ла Фер. І зовсім не Міледі, якої цієї суботи я була на костюмованому святі, і не д'Артаньян, роль якого часто діставалася мені в дитинстві від сестри)))

Я оце, власне, сьогодні просиділа в бібліотеці НДІ в пошуках статті на мою дипломну. Я нічого не знайшла, та дізналася багато нових слів на кшталт колумбіт, танталіт, воджиніт, автоклавна переробка та термодинаміка сублімації молібдата стронцію, реакційне спікання при гарячому ізостатичному пресуванні.Ось стаття сподобалася, (власне не сама стаття, а її зміст за назвою), «Анализ физико-механических свойств материала криогенного трубопровода отработавшего расчетный срок службы». А оця стаття порадувала назвою « Сорбционное извлечение ионов кобальта из нитратных сред иминодиацетатными хелатными смолами леватит марок ТР-2007 и ТР-260». Чи ще краще «Особенности поведения халькогенидного стеклянного медьселективного электрода в присутствии красителей и фульвокислот».

Під кінець фрази типу «использование диизодоциламина», «магнітронное распыление из резистивного сплава», «показатель штамповки автомобильной стали»,  «гидроэкструзия», «диссипативные процессы» стали такими рідними)))хоча досі незрозумілими.

Current Mood: а як ви гадаєте після цього
Current Music: Дуэт некоммерческой песни "Двое против ветра" - "Снежинка"

До нас, вкотре, прийшов дядя Сірьожа. Я була невимовно «рада»))) Мама спробувала заспокоїти, хоча «раділа» не менше за мене, що він лише нам ос приніс і піде, через що  я вибухнула реготом. Оце навіть плаката придумала «Ай вонт ту бєлів» поділений навпіл, трохи по совєтські, та це не головне. На першій картинці ми всі разом зустрічаємо дядю Серьожу, що несе якийсь пакунок, а на другій машемо йому хусточками у спину, бо він іде від нашого дому)))). Згодьтеся, мило))). Зараз вже пів на сьому, а завітав він до нас об одинадцятій, і досі сидить на кухні і розповідає казки, Лірник Сашко, блін! Досвід мені підказує, що ближче до восьмої гроші просити стане. Аби тільки не просився переночувати(((